Заява Руху “Стоп цензурі!” щодо справи Гонгадзе

Рух «Стоп Цензурі!», Українська Медіа-Асоціація (Інститут Масової Інформації, Інститут Медіа-Права, Інтерньюз-Україна, профспілка Медіафронт, бюро журналістських розслідувань «Свідомо», Телекритика, та Комітет Моніторингу Свободи Преси Криму) за підтримки міжнародної правозахисної організації «Репортери без кордонів» 

ЗАЯВА 

Ми, міжнародні та українські журналістські організації і рухи, висловлюємо глибоку стурбованість відсутністю будь-якого прогресу у встановленні справедливості і покаранні замовників вбивства журналіста Георгія Гонгадзе протягом останніх двох років.

Процес за обвинуваченням О.Пукача лишається повністю закритим, хоча серед 116 томів справи таємними є лише близько десятка томів. Ст. 6 Конвенції захисту прав та основних свобод людини передбачає право на відкритий процес і мінімальну кількість закритих засідань з огляду на необхідність захисту державної таємниці. Ми розцінюємо закритість усього судового процесу як порушення права громадськості та потерпілих на отримання суспільно важливої інформації і вважаємо, що таким чином створюється штучна перешкода журналістам у виконанні їхніх професійних обов’язків.

Ми  вважаємо, що роздрібненість справи Гонгадзе заважає встановленню справжніх замовників вбивства. На сьогодні існує вже 5 справ, пов’язаних з убивством Георгія Гонгадзе: 1 – за обвинуваченням О. Пукача, 2 –  за обвинуваченням Ю. Кравченка, 3 -  за обвинуваченням Л. Кучми, та  4 – щодо інших осіб, причетних до вбивства (справа фактова, існує насамперед для того, щоб спекулювати). Крім того, є справа за обвинуваченням М. Мельниченка, яку нібито розслідує слідче управління СБУ. Але згідно з законом, якщо подія злочину одна й та сама, то розділення справ можливе лише тоді, коли є істотні перешкоди розглядати справи разом. Як мінімум, потрібно об’єднати в одне провадження справи щодо Ю.Кравченка та щодо Л. Кучми.

Ми вимагаємо невідкладно визначитися щодо тих осіб, чиї імена, принаймні, фігурують в показах Пукача та Мельниченка (В.Литвин, Л.Деркач, Є.Марчук, О.Мороз, Е.Фере, та інші ). Проти них є така сама сукупність доказів, що й проти Ю. Кравченка та Л. Кучми (показання О.Пукача та записи М.Мельниченка), але немає ні постанови про відмову в порушені кримінальної справи, ні постанови про порушення кримінальної справи. Ми вимагаємо негайно припинити політичні спекуляції справою Гонгадзе.

Ми гостро засуджуємо відмову Генеральної Прокуратури України розслідувати перешкоджання слідству у справі Гонгадзе, зокрема – встановлювати осіб, які причетні до фальсифікації та блокування розслідування у 2000-2004 роках, встановлювати, чи перешкоджав розслідуванню Л.Кучма, і т.д. Факт такого перешкоджання було встановлено рішенням Європейського суду з прав людини у справі Гонгадзе   v.України від 8 листопада 2005 року.

У зв’язку з вищезазначеним, ми вимагаємо:

Від Печерського суду міста Києва
- роз’яснити суддям, в тому числі суддям зі складу колегії, яка розглядає справу за обвинуваченням Пукача О.П., необхідність мінімально закривати судове слідство з огляду на наявність державної таємниці.

- переглянути режим слухання справи Пукача і визначити його таким, що у закритому режимі суд вивчає лише ті матеріали, які мають гриф секретності, та допитує лише тих свідків, які є негласними працівниками міліції. Це необхідно вчинити задля забезпечення права суспільства та потерпілих на публічний розгляд справи.

Від Генеральної Прокуратури України:

- Повідомити, який слідчий прийняв до провадження справу за обвинуваченням Кравченка Ю.Ф. та коли планується закінчити слідство у справі.

- Порушити кримінальну справу за фактом тиску на слідчі органи під час розслідування вбивства Гонгадзе, що було встановлено Європейським судом з прав людини.

- Визначитися процесуально шляхом винесення постанови про порушення кримінальної справи щодо Литвина В.М., Фере Е.В., Л. Деркача тощо, про причетність до злочину яких ідеться в показах Пукача О.П.
Від Служби Безпеки України:

- повідомити чи оголошено Мельниченка М.І. в міжнародний розшук і пояснити, чому Мельниченко М.І. вільно та безперешкодно пересувається в Європі.

 

Інтерв’ю УП зі звільненим редактором газети “Сегодня”

 

С чего начались разговоры о внешнем вмешательстве в работу редакции газеты “Сегодня” и цензуре в нашей газете?

- Все началось с публикации о полете над “Межигорьем” в апреле 2011 года. Она вызвало резкую реакцию у представителей набсовета, у меня спрашивали, кто мне ее заказал и сколько мне за нее заплатили. Я доказывал, что это не так, что это наоборот очень качественный материал.

Газета “Сегодня” опубликовала самые качественные снимки резиденции Януковича

На время все затихло. Но где-то в мае 2011 у нас в редакции появился некто Михаил Батиг. Как мне сказал Гильермо, его привела к нам Екатерина Лапшина. Он начал пытаться вносить свои правки в редакционные материалы.

Повний текст інтерв’ю читайте на “Українській правді”

З Новим Роком та Різдвом Христовим!

ПРИЙМІТЬ ЩИРІ ВІТАННЯ З РІЗДВЯНИМИ СВЯТАМИ АЖ ДО ВОДОХРЕЩА!

НЕХАЙ У 2012 РОЦІ ЗБУДУТЬСЯ ВСІ ВАШІ ЗАПОВІТНІ МРІЇ,

А НЕГАРАЗДИ ЗАЛИШАТЬСЯ В РОЦІ МИНУЛОМУ.

НЕ БІЙТЕСЯ, БО ПРАВДА ЗАВЖДИ ПЕРЕМАГАЄ!

ВІРТЕ У СЕБЕ, ВІРТЕ У НАШУ КРАЇНУ!

НЕХАЙ ЯНГОЛ-ОХОРОНЕЦ ЗАВЖДИ БУДЕ З ВАМИ!

З НОВИМ РОКОМ ТА РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!

ВЕСЕЛИХ СВЯТ!

ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ РУХ «СТОП ЦЕНЗУРІ!»

СВОБОДА СЛОВА В УКРАЇНІ-2011: СПІЛЬНА ПІДСУМКОВА ЗАЯВА

Рух «Стоп Цензурі!», Українська Медіа-Асоціація (Інститут Масової Інформації, Інститут Медіа-Права, Інтерньюз-Україна, профспілка Медіафронт, бюро журналістських розслідувань «Свідомо», Телекритика, Комітет Моніторингу Свободи Преси Криму, та Комісія Журналістської Етики) Незалежна Медіа-Профспілка України за підтримки міжнародної правозахисної організації «Репортери без кордонів»

СВОБОДА СЛОВА В УКРАЇНІ-2011: СПІЛЬНА ПІДСУМКОВА ЗАЯВА

Протягом 2011 року, В Україні спостерігалось погіршення свободи слова. Це підтверджується даними, зібраними українськими журналістськими організаціями.

Погіршення свободи слова проявилось у збільшенні спроб прямо перешкоджати роботі ЗМІ, включаючи фізичні напади на журналістів. За даними ІМІ і Репортерів без кордонів, у 2011 році було зафіксовано 24 випадки агресивного поводження або нападів на журналістів під час виконання ними професійних обов’язків, внаслідок чого постраждало щонайменше 35 журналістів (порівняно з 21 випадком, зафіксованим у 2010 році, внаслідок чого постраждало приблизно 26 журналістів). Крім того, у липні  2011 відбулося масове побиття журналістів у Печерському суді міста Києва, під час якого постраждало близько 30 журналістів. Протягом жовтня-грудня 2011 року, більше 10 журналістів постраждали під час висвітлення акцій протесту у Києві. Крім того, було зафіксовано більше 30 різних випадків перешкоджань законній професійній діяльності журналістів та обмежень у доступі до інформації (порівняно з приблизно такою ж самою цифрою у 2010).  Як і в попередньому році, у 2011 було вбито журналіста – фотографа Віталія Розвадовьского. Слідство не виключає, що злочин міг бути пов’язаний з його професійною діяльністю.

Протягом 2001 року, в українських ЗМІ відбулось зростання різноманітних видів цензури. Уперше з часів екс-президента Кучми, з’явились ознаки, що дозволяють говорити про існування в країні вертикальної цензури. Факти цензури підтверджуються як інформацією з регіонів (Херсонські ЗМІ заявили про дзвінки з ОДА з вказівками, у Харкові зникли з ефіру опозиційні новини АТН), так і інформацією з центру (заява джерел з газети «Сегодня» про дзвінки з вказівками щодо публікацій з Адміністрації Президента). Крім того, опосередкованим доказом існування цензури є відсутність плюралізму думок в українських ЗМІ і на телебаченні, велика кількість замовчувань більшістю телеканалів одних й тих же важливих тем, дражливих для влади.  Перш за все це теми, пов’язані  з політикою  -  перипетії суду над Тимошенко,  падіння рейтингів Партії Регіонів, скорочення прав та свобод громадян, загрози свободі слова, заяви  високопоставлених чиновників  західних країн, ЄС, Європарламенту щодо стану демократії в Україні тощо. Водночас, з’явилась велика кількість й  соціальних, економічних проблем,  про які також мовчать телеканали:  зниження стандартів життя, підвищення тарифів,  акції  протесту  українських громадян тощо.

Згідно моніторингу національних телеканалів, проведеного Телекритикою, якщо у липні 2010  канали замовчували приблизно 56 важливих тем на місяць, то у вересні 2011 таких тем вже було 456. Найбільше тем замовчує державний Перший національний канал. Те, що ЗМІ поводяться майже однаково, свідчить про зовнішню скерованість загального напрямку їх інформаційної політики, яка, за свідченням багатьох джерел,  впроваджується як безпосередньо з боку АП та Кабміну, так і через самоцензуру топ-менеджменту каналів, які розуміють “загальну політику лояльності”.

Не дивлячись на те, що справа Гонгадзе є знаковою для України і становить надзвичайно великий суспільний інтерес, судові слухання по справі Пукача проводились в повністю закритому режимі. У цьому ж році було порушено кримінальну справу проти екс-Президента Леоніда Кучми, яку закрили на підставі законодавчої формальностей, що ще раз засвідчило упередженість української судової системи. Ці факти вказують на відсутність реальної політичної волі, щоб встановити справжніх замовників вбивства журналіста Гонгадзе.

Серед інших факторів погіршення свободи слова – корумповане виділення частот у цифровому мультиплексі, внаслідок чого регіональні мовники опинились на межі існування. Критерії виділення частот були непрозорими, і більшість частот було надано каналам, які відомі своїми зв’язками з владою. Виключення багатьох телеканалів з цифрового віщання нанесе серйозний удар по плюралізму ЗМІ в Україні. Цей випадок показав неприпустиму відсутність незалежності органів регулювання ЗМІ.

Що стосується позитивних змін, які приніс 2011 рік – це, насамперед, вступ у дію закону про Доступ до Інформації і змін до закону Про Інформацію, і проведення журналістськими і неурядовими організаціями масових кампаній по просуванню цих законів.

Ще одним позитивом є консолідація журналістської спільноти – 8 медіа-організацій України приєднались до меморандуму про створення Української Медіа-Асоціації, а Незалежна медіа-профспілка України почала долати кризу і відроджувати регіональні організації. Локомотивом цього процесу виступає Київська незалежна медіа-профспілка. 23 листопада всі медіа-організації України вперше об’єднались, щоб провести спільну акцію проти безкарності за вбивства журналістів.

Також, в 2011 році українська влада пішла на системний діалог з журналістською спільнотою. Чи є влада готовою і здатною досягнути серйозного прогресу у сфері свободи слова, і працювати з громадянським суспільством і представниками ЗМІ? Усе це ще треба побачити. Було також проведено тренінги з УДО, засновано робочу групу між представниками журналістської спільноти і міліції, метою якої є розробка інструкцій по взаємодії між міліцією і ЗМІ. Міністр МВС Віталій Захарченко випустив наказ про сприяння професійній журналістській діяльності.

 Таким чином, можна зробити висновок, що 2011 рік характеризувався погіршенням свободи слова, збільшенням цензури і кількості випадків перешкоджань законній професійній діяльності журналістів. Водночас, консолідація журналістської спільноти, започаткування діалогу з владою, і прийняття нових законів дає основу для того, щоб змінити ситуацію на краще. 

ЗАЯВА РУХУ ЩОДО СИТУАЦІЇ В ГАЗЕТІ “СЕГОДНЯ”

Журналістський рух «Стоп цензурі!» висловлює занепокоєння кризою в одній з наймасовіших газет України «Сегодня», яку, за словами працівників, спричинено конфліктом з новим топ-менеджментом видання, а також появою зовнішнього цензора.

 

Не даючи оцінки протистоянню між директором «Сегодня мультимедіа» та головним редактором газети «Сегодня», у яке втягнуто редакцію, зауважимо, що ці події є особливо тривожними з огляду на нещодавнє закриття «Газети по-київськи», яким завершився схожий за змістом конфлікт.

Враховуючи це, рух «Стоп цензурі!» закликає Комітет Верховної Ради з питань свободи слова провести комітетські слухання з питань ситуації в редакції «Сегодня», де вислухати всі сторони конфлікту та надати рекомендації щодо виходу з кризової ситуації.

Рух «Стоп цензурі!» також звертається до прес-секретаря президента Дарії Чепак як співголови міжвідомчої комісії з питань свободи слова з пропозицією провести позачергове засідання в зв’язку з кризовою ситуацією в редакції газети «Сегодня».

«Рух «Стоп цензурі!» засуджує практику замовних матеріалів та інформаційного супроводу певних політиків, яка, на жаль, є типовою для деяких українських мас-медіа та існування якої визнала редакція газети «Сегодня».

Рух «Стоп цензурі!» закликає колектив «Сегодня» ініціювати укладення договору із власниками про редакційну політику, що покликана гарантувати дотримання стандартів журналістики у виданні.